"Мина Мазайло" Миколи Куліша / викликайте тьотю Мотю вона все порешає/ 

Зібрались якось в одній кімнаті українець-радикал, поміщик, хлопці-комсомольці і тьотя Мотя  ...

З цієї фрази починаються  радянські анекдоти, співпадіння? Навряд. Двадцяті роки ХХ століття, політика коренізації в Україні, навіть крамниці вагаються якою мовою представлятися. А в одній сім'ї в Харкові зібралися докупи різноманітні "личности". 

Сьогодні дізнаєтесь:

• чому прілічнєє бути ізнасілованою, ніж українізованою;
• розшукується Мазайло-Квач;
• кого запросити до себе, щоб усе владнати;
• як звичайний м'яч у досвідченних руках стає зброєю;
• хто із членів родини має фетіш на українізацію;
• "Харків, Карл, Харьків!".

Велике свято - зміна прізвища, а винуватець події - Мина Мазайло. Дружина Килина й  донечка Рина ледве не втрачають свідомість від щастя. Але все не так й усе не те, коли твій син  -  український комуніст. Мина й Мокій, як кішка з собакою: той вчиться "правельному произношению", а цей закоханий в українську мову. Рина, як справжня сестра, звичайно має план і навіть декілька. Донька Мини вмовляє Улю Розсохіну закохати в себе любого братика. Кохання - невиліковна хвороба, раз підчепиш і з дурості захочеш бути українізованою. Мока агітував Улю, і не в силах приховувати від неї свої фетіши на усе українське.

"— Мазайло-Квач, Улю! Це ж таке оригінальне, демократичне, живе прізвище ".

Слова німі, коли сам стан український. Індекси в Улі українські закохали в неї Мокія. Два солодких слова: "Українізуйте, Моко".

Мабуть у кожнії сім'ї є така людина, яка авторитет авторитета. Килина й Рина пишуть телеграму в Курськ, викликають велику артилерію. Да все б нічого, якби не забули вказати кому адресована телеграма. Однак язик до Каєва доведе, а тьотя Мотя і сама може приїхати.
О катастрофа! "Испортили город!" Ця українська мова вже повсюди пустила коріння, навіть на вокзалі написано Харків! Сильна жінка наведе лад.
 Мина аби морально підготуватися наняв собі вчительку Баранову-Козино. Але як вчителька! Складно назвати людину, яка "восхищается" учнем, професіоналом своєї справи.
В кімнаті з'являеться зірка програми - тьотя Мотя. Усі відкладають справи. Мина, дружина, вчителька, донька, Мокій, Уля за столом. Тьотя вважає, що українці це невідомо хто й українізація це огидно. "Приличнєє бути ізнасілованою нежели українізованою". А тут ще один гість, дядько Тарас - прихильник УНР, знавець роду. Він намагається надоумити Мину не змінювати прізвище.
Мазеленський, а може Мазанський?
Неочікуваний розвиток дій. Ви нечекали, а ми, хлопці-комуністи, прийшли. Взагалі люди під номерами гарна ідея й лаконічно. По-більшовицько-вкраїнському ловіть м'яч, тьоть Мотя, бо буде боляче.
"Мазєнін! Як Єсенін!" - запропонувала Рина й більшістю було схвалено.
Мина пішов у РАГС міняти призвіще. Хвилювався мужчина, скажемо так "не в самом расцвете сил", згадав як його пригнічували ще в школі, а бачте й на роботі немає підвищення саме через українське призвіще. Хлопчик не маленький, взяв і подав заяву на зміну.
А тим часом всякі "непреодолімиє препятствия" у вигляді жіночої статі будинку тиснули на Улю й Мокія. Тиснули й тиснули, але не старанно виконують роботу, бо освідчились у коханні молоді. Усі святкують, але зміну прізвища. Дурненькі. Тьотя Мотя звичайно аргумент важкий, але поки що влада не в її руках.
Як зазвичай, друзі-комсомольці (Тертика, Губа, Аренський) заходять з виглядом переможців до вітальні.

Г у б а

— "За постановою комісії в справах українізації, що перевірила апарат Донвугілля, звільнено з посади за систематичний і зловмисний опір українізації службовця М. М. Мазайла-Мазеніна…"

Усі в тихому шоці, а комсомольці вдарили знов м'ячем об стіну та разом з Улею і Мокієм радіють. Уривок з Яновського продекламувати для них за честь.

Висновок

Праві завжди ті, хто дружить з діючею владою. А ті, хто проти таких людей отримують "Ай-яй-яй".